Розлади настрою

Розлади настрою — це група психічних розладів, при яких людина тривало або епізодично відчуває патологічні зміни емоційного стану, що не відповідають обставинам і суттєво порушують якість життя.

Що таке розлади настрою і чому вони виникають

Зміни настрою — нормальна частина людського досвіду. Порушення починається там, де ці зміни виходять за межі звичайних реакцій на події: тривають надто довго, надто інтенсивні, виникають без видимої причини або не відступають навіть коли обставини змінилися на краще.

Афективні розлади, як їх ще називають у клінічній психіатрії, зачіпають не лише настрій у звичайному сенсі. Вони змінюють рівень енергії, темп мислення, якість сну, апетит, здатність концентруватися і приймати рішення. Людина може місяцями відчувати себе виснаженою без фізичних причин — або, навпаки, кілька тижнів поспіль спати по 3–4 години і не відчувати потреби у відпочинку. І те, і інше є симптомами, які потребують оцінки фахівця.

Жодна з відомих форм розладів настрою не має єдиної причини. Це завжди поєднання кількох факторів.

Біологічні:

• дисбаланс нейромедіаторів — серотоніну, дофаміну, норадреналіну
• генетична схильність (наявність близьких родичів з афективними розладами підвищує ризик)
• хронічні соматичні хвороби, особливо ендокринні — гіпотиреоз, порушення функції надниркових залоз
• черепно-мозкові травми та судинні захворювання головного мозку

Психологічні та соціальні:

• тривалий хронічний стрес
• психотравматичний досвід, зокрема ПТСР
• соціальна ізоляція
• втрати, різкі зміни умов життя

В умовах тривалого воєнного стану в Україні психіатри фіксують значне зростання первинних звернень із симптомами депресії та тривожно-депресивних станів. Це не слабкість — це реакція психіки на обставини, що перевищують звичайний рівень адаптаційного навантаження.

Форми розладів настрою

Афективні розлади охоплюють широкий спектр станів — від хронічної, але помірної пригніченості до гострих маніакальних епізодів із психотичними симптомами. Розуміння форм допомагає зорієнтуватися, до якої категорії може належати те, що людина спостерігає у себе або в близьких.

Діагноз	Код МКХ-11	Ключова ознака
Єдиний депресивний епізод	6A70	Одноразовий епізод депресії
Рекурентний депресивний розлад	6A71	Повторювані депресивні епізоди
Дистимія	6A72	Хронічна пригніченість від 2 років і більше, помірної інтенсивності
Змішаний тривожно-депресивний розлад	6A73	Депресія і тривога поєднані, жодна з них не домінує чітко
Біполярний розлад I типу	6A60	Принаймні один маніакальний або змішаний епізод
Біполярний розлад II типу	6A61	Гіпоманія + депресивні епізоди, манії немає
Циклотимія	6A62	Хронічні коливання настрою протягом 2+ років, що не досягають критеріїв депресії чи гіпоманії

Окрему категорію складають розлади настрою органічного походження — коли афективна симптоматика є наслідком черепно-мозкової травми, інсульту, ендокринної патології або прийому певних препаратів. У таких випадках лікування спрямоване насамперед на основну причину, і саме з її усунення починається терапія.

Дистимія — один із найчастіше недіагностованих станів. Людина роками відчуває себе трохи гірше за норму, пояснює це характером або обставинами і до лікаря не звертається. Між тим дистимія добре відповідає на терапію, і після її завершення люди нерідко описують відчуття, ніби до цього не знали, яким може бути нормальний стан.

Симптоми, на які не можна закривати очі

Симптоми різняться залежно від форми розладу. Нижче — практичний орієнтир: не діагностичний інструмент, але спосіб зрозуміти, коли варто звернутися до лікаря.

При депресивних розладах

Не кожна депресія виглядає як сум. Це поширена помилка, через яку люди роками не звертаються по допомогу.

Основні симптоми, що тривають більше двох тижнів:

• знижений настрій більшу частину дня, майже щодня
• відсутність задоволення від того, що раніше подобалося (ангедонія)
• виражена втома при мінімальному навантаженні

Додаткові симптоми, які часто ігноруються:

• порушення сну — безсоння або надмірна сонливість
• зміна апетиту і ваги без дієти
• труднощі з концентрацією, відчуття сповільненого мислення
• відчуття власної нікчемності або надмірна провина
• думки про смерть або суїцидальні думки

Депресія у чоловіків нерідко виглядає не як сум, а як дратівливість, агресивність, різке зростання споживання алкоголю або ризикована поведінка. Це ускладнює діагностику і є однією з причин, чому чоловіки рідше звертаються по допомогу і пізніше отримують адекватне лікування.

При маніакальних та гіпоманіакальних епізодах

Манія — це не просто піднесений настрій. Маніакальний епізод різко знижує критичність до власних дій, порушує соціальне функціонування і може призводити до рішень із серйозними наслідками — фінансовими, особистісними, правовими.

Ознаки маніакального або гіпоманіакального стану:

• піднесений або дратівливий настрій, що зберігається тижнями
• різко знижена потреба у сні без відчуття втоми
• прискорений темп мислення, відчуття потоку ідей
• надмірна балакучість, неможливість зупинитися
• підвищена сексуальна активність, необдумані фінансові витрати, ризиковані рішення
• завищена самооцінка, відчуття особливих здібностей

При важкій манії можлива психотична симптоматика — маячення величі, слухові галюцинації.

Важливо розрізняти манію та гіпоманію: гіпоманіакальний епізод менш інтенсивний і не призводить до психозу, але навіть він потребує уваги лікаря — особливо якщо людина раніше мала депресивні епізоди.

При змішаних станах

Змішаний афективний епізод — поєднання симптомів депресії і манії одночасно. Людина може почуватися глибоко пригніченою і водночас мати прискорене мислення, не спати ночами і бути внутрішньо збудженою. Це один із найнебезпечніших станів у психіатрії з огляду на ризик суїцидальної поведінки. Не варто намагатися самостійно інтерпретувати або коригувати такий стан.

Як проходить діагностика

Діагностика розладів настрою займає більше часу, ніж хотілося б пацієнту. Схожі симптоми можуть відповідати різним діагнозам, і помилка у виборі між уніполярною депресією і депресивною фазою біполярного розладу напряму впливає на терапію: антидепресант, призначений без стабілізатора настрою при БАР, здатний спровокувати маніакальний епізод. Лікар, який витрачає час на ретельний збір анамнезу, не затягує процес — він знижує ризик.

Перший прийом. Психіатр проводить клінічне інтерв’ю — детальний збір анамнезу, включно з сімейною історією психічних розладів, попередніми епізодами, тригерами, загальним соматичним станом. Це не формальність.

Психодіагностика. Використовуються стандартизовані шкали:

• шкала депресії Гамільтона (HDRS) — оцінка тяжкості депресивного епізоду
• PHQ-9 — скринінг депресії
• MDQ (Mood Disorder Questionnaire) — скринінг на біполярний спектр
• шкала Янга (YMRS) — оцінка маніакального стану

Результати шкал не є діагнозом. Вони допомагають лікарю зібрати об’єктивну картину і відстежувати динаміку в процесі лікування.

Диференційна діагностика. Психіатр виключає органічні причини симптомів — патологію щитоподібної залози, анемію, неврологічні захворювання, вплив препаратів або психоактивних речовин. За потреби призначаються лабораторні дослідження, нейровізуалізація або консультація ендокринолога чи невролога.

Тільки після цього виставляється діагноз за МКХ-11 і формується індивідуальний план лікування. В клініці МАА первинна консультація доступна очно і в онлайн-форматі.

Методи лікування розладів настрою

Розлади настрою — хронічні або рецидивуючі стани, і мета лікування не обмежується виходом з гострого епізоду. Завдання — досягти стійкої ремісії та запобігти повторенням. Це вимагає поетапного підходу.

Медикаментозна терапія

Вибір препарату залежить від форми розладу, тяжкості стану, супутніх захворювань і попереднього досвіду лікування.

При депресивних розладах призначаються антидепресанти — найчастіше СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) або СІЗЗСН. Ефект розвивається поступово, протягом 2–6 тижнів, що важливо розуміти пацієнту. Відсутність помітного результату в перші дні не означає, що препарат не підходить.

При біполярному розладі основу терапії становлять стабілізатори настрою — літій, вальпроат натрію, ламотриджин — і атипові антипсихотики нового покоління. Призначення антидепресантів при БАР без стабілізатора розглядається лише в окремих випадках і потребує ретельного моніторингу.

При дистимії можлива як медикаментозна терапія, так і психотерапія — ізольована або в поєднанні, залежно від конкретної ситуації.

Усі препарати призначаються виключно лікарем. Самостійне відміняння або зміна дози — одна з найпоширеніших причин рецидивів.

Психотерапія

Психотерапія при розладах настрою — не альтернатива медикаментам, а самостійний метод або доповнення, що суттєво підвищує ефективність лікування і знижує ризик повторних епізодів.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — найбільш вивчений метод при депресії і тривожно-депресивних розладах. Людина вчиться розпізнавати і змінювати думки та поведінкові патерни, що підтримують депресивний стан. При БАР КПТ адаптується під роботу з прогнозуванням епізодів і управлінням ризикованою поведінкою в маніакальній фазі.

Терапія міжособистісних відносин і соціальних ритмів розроблена спеціально для пацієнтів із БАР. Стабільний режим сну, прийому їжі і соціальної активності доведено знижує частоту афективних епізодів — і це не метафора, а задокументований клінічний ефект.

Інтерперсональна терапія зосереджена на якості відносин і соціального функціонування. Корисна при депресії, що виникає або загострюється на тлі конфліктів, втрат, зміни ролей.

Сімейна терапія залучає близьких до розуміння захворювання. Правильна реакція оточення суттєво впливає на перебіг хвороби — це підтверджено дослідженнями, а не лише здоровим глуздом.

Підтримувальний етап

Після того як гострий епізод знято, лікування не завершується. Підтримувальна терапія — медикаментозна, психотерапевтична або обидві — знижує ймовірність рецидиву.

На цьому етапі відбуваються планові зустрічі з психіатром для оцінки стану і коригування дозування. Пацієнт навчається розпізнавати ранні ознаки загострення — продромальні симптоми і тригери — щоб реагувати до розвитку повноцінного епізоду. Між плановими прийомами доступна екстрена консультація.

Тривалість підтримувальної терапії при депресії після першого епізоду — не менше 6–12 місяців. При рекурентному розладі і БАР вона може тривати роками.

Чого очікувати від лікування

Реалістична відповідь на це запитання не збігається з тим, що часто очікують пацієнти при першому зверненні.

Лікування не скасовує емоції і не перетворює людину на когось іншого. Його мета — повернути психіці здатність адекватно відповідати на те, що відбувається: спати нормально, відчувати втому від утоми, а не від нічого, радіти речам, які раніше давали радість. Більшість пацієнтів після стабілізації описують це не як ейфорію, а як відчуття повернення до себе.

Соціальне функціонування відновлюється поступово. Робота, стосунки, побутова активність — усе це повертається, але не одночасно і не миттєво після підбору препарату. Паралельна психотерапія прискорює цей процес.

Частина пацієнтів досягає повної ремісії після одного курсу лікування. Частина отримує розлад як хронічний стан, який потребує тривалого супроводу, — і це теж нормальне медичне явище, не вирок. Відмінність між людиною, яка отримує підтримувальне лікування і веде повноцінне життя, і людиною, яка не лікується і щороку переживає важкі епізоди, суттєва.

Якщо ви впізнали описані симптоми у себе або близьких, звернутися до психіатра клініки МАА можна прямо зараз — очно або онлайн. Чим раніше розпочато оцінку стану, тим коротший шлях до стабілізації.

Поширені запитання

Чи можна отримати допомогу анонімно?

Так. Клініка МАА працює з повною конфіденційністю. Звернення за психіатричною допомогою не тягне за собою обов’язкового диспансерного спостереження.

Чи обов’язково приймати таблетки?

Ні, не завжди. При легкій і помірній депресії, дистимії або циклотимії психотерапія може бути самостійним методом лікування. Рішення приймає лікар після оцінки стану. При важких формах і біполярному розладі медикаментозна терапія є необхідною.

Чи впливає звернення до психіатра на документи або водійські права?

Проста консультація не тягне за собою автоматичних правових наслідків. Питання, пов’язані з медоглядом для водійського посвідчення або інших документів, лікар уточнить індивідуально залежно від конкретної ситуації та діагнозу.

Скільки часу займає лікування?

Гострий депресивний епізод зазвичай купірується за 6–12 тижнів при адекватній терапії. Підтримувальне лікування, що запобігає рецидивам, займає від кількох місяців до кількох років — але це не означає постійного медикаментозного навантаження. Схема коригується в міру стабілізації.

Чи є різниця між психологом і психіатром при розладах настрою?

Психіатр — лікар, який має право ставити діагноз і призначати медикаментозне лікування. Психолог проводить психотерапію, але не призначає препарати. При розладах настрою первинна оцінка завжди за психіатром — навіть якщо людина планує лікуватися виключно психотерапевтичними методами.

Як зрозуміти, що стан погіршився і потрібна термінова допомога?

Сигнали для негайного звернення до лікаря — думки про самоушкодження або суїцид, повна нездатність функціонувати, різке загострення симптомів протягом кількох днів, поведінка, що ставить під загрозу безпеку людини або оточення. У таких випадках не варто чекати планового прийому — телефонуйте в клініку.