Лікування шизофренії

Шизофренія (F20 за МКХ-10 / 6A20 за МКХ-11) — хронічний психічний розлад, при якому порушуються мислення, сприйняття реальності та емоційна регуляція. Повне одужання при шизофренії не є метою лікування — нею є стабільна ремісія, за якої людина може жити, працювати і підтримувати стосунки. Ця сторінка для тих, хто шукає допомогу — для себе або для близького.

Що відбувається з людиною з шизофренією

Шизофренія не з’являється раптово. Зазвичай їй передує продромальний період — від кількох місяців до кількох років, коли симптоми є, але ще не сформовані в повну картину. Людина стає замкненою, відсторонюється від близьких, втрачає інтерес до того, що раніше захоплювало. Думки стають стрибкоподібними, важко зосередитись. На цьому етапі оточення нерідко списує все на стрес, підлітковий вік або втому.

Потім розвивається гостра фаза. Маячня, галюцинації, дезорганізована поведінка — те, що найчастіше лякає родичів і змушує їх нарешті звернутись до лікаря.

Кожен нелікований епізод залишає слід

Тривалість нелікованого психозу (DUP — duration of untreated psychosis) напряму пов’язана з тим, наскільки добре людина відповідатиме на терапію надалі. Чим довше людина живе в психозі без лікування — тим складніше досягти і утримати ремісію. Це не застереження заради застереження, а клінічна реальність, яку враховує кожен психіатр.

Форма розладу впливає на вибір препаратів і на прогноз, тому діагностика — не формальність, а підґрунтя всього лікування. У практиці найчастіше зустрічаються:

• Параноїдна — найпоширеніша форма. Переважають маячня переслідування або величі, слухові галюцинації. Когнітивні функції тривалий час залишаються відносно збереженими, що дозволяє людині довго приховувати симптоми від оточення.
• Гебефренна (дезорганізована) — рання маніфестація, підлітки і молодь до 25 років. Характерні дурашливість, розпад мислення, виражені негативні симптоми. Один із найважчих варіантів перебігу з точки зору прогнозу.
• Кататонічна — рухові порушення у вигляді ступору або, навпаки, різкого збудження. Зустрічається рідше, але потребує невідкладної допомоги.
• Недиференційована — є симптоми шизофренії, але чіткого патерну недостатньо для однієї з вищеназваних форм.
• Резидуальна — активна фаза в минулому, тепер переважають негативні симптоми: апатія, збідніння мови, соціальна ізоляція. Людина функціонує, але значно нижче від свого попереднього рівня.

Як розпізнати появу розладу

Одна з головних проблем при шизофренії — і в Україні, і в світі — це запізнілий початок лікування. Сім’я довго пояснює поведінку людини характером, нервами, конфліктами. Лікаря шукають, коли ситуація виходить з-під контролю. При цьому середній час від появи перших симптомів до першого звернення до психіатра становить від одного до двох років — і кожен місяць із цього часу має значення для подальшого прогнозу.

Симптоми поділяють на три групи.

• Позитивні — те, чого в нормі немає, але з’являється при хворобі. Голоси, які коментують дії або дають накази. Стійке переконання у переслідуванні, особливій місії, чужому контролі над думками. Відчуття, що думки вкладають ззовні або транслюють назовні. Дезорганізоване мислення — мова стає уривчастою, нелогічною, важко слідкувати за думкою співрозмовника.
• Негативні — те, що зникає. Емоційна реакція стає плоскою, людина не радіє і не сумує в очевидних ситуаціях. Мова збіднює — відповіді короткі, без ініціативи. Мотивація до будь-якої діяльності, включно з самообслуговуванням, падає до нуля. Соціальна замкненість поглиблюється місяцями. Саме негативні симптоми найчастіше залишаються після купірування психозу і найбільше впливають на якість повсякденного життя.
• Когнітивні порушення помітні в першу чергу самій людині, якщо вона здатна їх усвідомити — труднощі з концентрацією, пам’яттю, плануванням і прийняттям рішень. Студент помічає, що не може дочитати параграф. Працівник — що не справляється із завданнями, які раніше давалися легко.

У чоловіків шизофренія дебютує раніше — зазвичай між 18 і 25 роками. Перебіг частіше безперервний, негативні симптоми виражені сильніше, ризик коморбідного розладу внаслідок вживання психоактивних речовин вищий. У жінок перший епізод частіше виникає між 25 і 35 роками, відповідь на антипсихотичну терапію загалом краща, прогноз щодо соціального функціонування — сприятливіший. У клімактеричному періоді можливе загострення через зниження рівня естрогенів, які мають захисний вплив на дофамінову систему.

Телефонувати в клініку негайно, якщо людина озвучує намір завдати шкоди собі або оточуючим, перебуває в гострому збудженні, відмовляється від їжі і сну більше двох діб або не орієнтується в ситуації.

Лікування шизофренії

Лікування шизофренії — це не один курс і не одна таблетка. Це послідовний процес, і розуміння його логіки знімає частину тривоги — і у пацієнта, і у родини.

На першому прийомі психіатр проводить розгорнуту клінічну бесіду і збирає анамнез — у тому числі від родичів, якщо пацієнт не може надати повну інформацію. Важливо розуміти, що прийти на цей прийом без пацієнта теж можна — щоб порадитися, зрозуміти ситуацію і отримати стратегію першого кроку. За показаннями призначається патопсихологічне тестування, МРТ мозку для виключення органічної патології, лабораторні аналізи для безпечного підбору фармакотерапії. Діагноз не ставиться після одного огляду — для підтвердження шизофренії симптоми мають бути присутні не менше місяця.

Стаціонар, денний стаціонар або амбулаторно

Один із найпоширеніших страхів — що лікування обов’язково означає госпіталізацію. Це не так. Формат визначається станом людини, а не діагнозом.

Формат	Показання	Режим	Орієнтовна тривалість	Підходить, якщо
Стаціонар	Гострий психоз, небезпека для себе або оточуючих, відмова від їжі і сну	Цілодобово в клініці	4–8 тижнів	Людина не може перебувати вдома без ризику
Денний стаціонар	Гострий або підгострий стан без явної небезпеки	Вдень у клініці, вночі вдома	3–6 тижнів	Є хтось поруч вдома, стан керований
Амбулаторне лікування	Підтримуюча фаза, стабільний стан, перший епізод без ускладнень	Регулярні візити до психіатра	Місяці і роки	Людина приймає лікування, є контроль над симптомами

Підбір терапії і що відбувається після виписки

Основа лікування в гострій фазі — антипсихотичні препарати. Сучасні антипсихотики другого покоління — оланзапін, рисперидон, арипіпразол, клозапін при резистентних формах — мають значно кращий профіль переносимості, ніж препарати попередніх поколінь. Вибір конкретного засобу залежить від форми шизофренії, ваги, супутніх захворювань і від того, як людина реагувала на терапію раніше. Іноді правильний препарат знаходять з першої спроби, іноді потрібна корекція — це нормальна частина процесу, а не ознака того, що щось пішло не так.

Після виходу з психозу починається найважливіший і найдовший етап — підтримуюча терапія. За даними психіатричних досліджень, відміна антипсихотиків після першого епізоду підвищує ризик рецидиву протягом року до 77%. Підтримуюча терапія — не перестраховка, а доказова необхідність.

Паралельно підключається психотерапія. При шизофренії найбільш дослідженим методом є когнітивно-поведінкова терапія — вона допомагає людині розвинути власні стратегії роботи з симптомами, знизити дистрес від залишкових голосів або підозр, покращити прихильність до лікування. Частота амбулаторних візитів до психіатра у перші місяці після виписки — раз на 2–4 тижні, при стабільній ремісії — рідше.

Що відбувається після стабілізації

Багато людей після першого епізоду шизофренії повертаються до роботи, навчання, повноцінних стосунків. Це не оптимістична риторика — це задокументована реальність для частини пацієнтів. Але результат залежить від того, що відбувається після виписки.

Соціальна реабілітація включає кілька напрямків:

• Психоосвіта — людина вчиться розпізнавати ранні ознаки загострення, розуміє роль препаратів, знає, що робити при перших сигналах погіршення. Це один із найпотужніших інструментів профілактики рецидивів.
• Тренінг соціальних навичок — відновлення здатності до побутового спілкування, планування дня, самостійного прийняття рішень. Особливо важливий після тривалої госпіталізації або виражених негативних симптомів.
• Трудова реабілітація — поступове повернення до зайнятості з урахуванням реального функціонального стану. Для одних це повноцінна робота, для інших — спочатку часткова зайнятість або волонтерство.

Важлива частина реабілітації — вміння розпізнавати ранні попереджувальні ознаки рецидиву. У кожної людини вони свої, але найчастіші виглядають так:

• порушення сну без очевидної причини
• наростаюча підозрілість або тривога
• відмова від препаратів або пропуски прийому
• різке звуження соціальних контактів
• повернення специфічних думок або відчуттів, які передували попередньому епізоду

Коли родичі або сам пацієнт помічають ці сигнали — не чекати. Звернення до психіатра на цьому етапі дозволяє скоригувати терапію і уникнути повноцінного рецидиву.

Родина — ресурс і зона ризику одночасно

Родичі часто стають основним ресурсом пацієнта. Але вони ж найчастіше вигоряють.

Шизофренія не наслідок поганого виховання і не провина сім’ї. Це нейробіологічний розлад з генетичним компонентом. Сімейна психоосвіта — не додатковий опціон, а частина доказового лікування. Дослідження показують, що залучення сім’ї до психоосвітніх програм знижує частоту рецидивів. На практиці це означає, що родич, який розуміє природу хвороби, реагує на поведінку пацієнта інакше — без зайвого конфлікту і тиску, які самі по собі є тригерами загострення.

Якщо людина відмовляється від лікування — це поширена і дуже важка ситуація. При збереженій критиці пацієнта переконати легше; при її відсутності — потрібна стратегія, і розробляти її краще разом із психіатром. Питання щодо можливостей госпіталізації в кожному випадку індивідуальне — лікар пояснить, які варіанти є у вашій ситуації.

Близько третини пацієнтів після першого епізоду досягають тривалої ремісії з мінімальними симптомами. Ще третина живе з симптомами, які контролюються і не заважають базовому функціонуванню. Прогноз кращий при ранньому початку лікування, сприятливому соціальному середовищі, відсутності зловживання психоактивними речовинами і прихильності до терапії.

Зателефонуйте або залиште заявку — психіатр клініки МАА відповість і пояснить, з чого почати саме у вашому випадку.

Поширені запитання

Шизофренія — це назавжди? Чи можна повністю одужати?

Повне одужання у медичному розумінні відбувається рідко, але стабільна тривала ремісія — коли симптоми не заважають жити — досяжна для багатьох пацієнтів. Ціль лікування сьогодні — не вилікувати, а допомогти людині повноцінно функціонувати.

Чи небезпечні антипсихотики? Чи не загальмують вони людину?

Цей страх — один із найпоширеніших і одна з головних причин відмови від лікування. Сучасні атипові антипсихотики значно відрізняються від препаратів 60–80-х років. При правильно підібраній дозі людина залишається активною, може працювати і мислити. Надмірна загальмованість — ознака неправильно підібраної дози або препарату, а не норма лікування.

Обов’язково лягати в стаціонар?

Не завжди. Гострий психоз з вираженою дезорганізацією або небезпекою — показання до стаціонару. Перший епізод без небезпеки, помірні симптоми або підтримуюча фаза — можливе амбулаторне лікування або денний стаціонар.

Що робити, якщо людина відмовляється йти до лікаря?

Зателефонуйте в клініку самі — без пацієнта. Психіатр або психолог допоможе розробити стратегію першого контакту, пояснить, які слова можуть спрацювати, а які — закрити людину ще більше. Іноді достатньо однієї консультації для родичів, щоб ситуація зрушила з місця.

Скільки триває лікування?

Після першого епізоду підтримуюча терапія рекомендується мінімум 1–2 роки. Після повторного — значно довше, нерідко довічно. Тривалість визначає психіатр індивідуально.

Чи передається шизофренія у спадок?

Генетичний фактор є, але він не визначальний. Якщо один із батьків хворий — ризик для дитини становить від 10 до 15%. Якщо обидва — близько 46%. Але більшість людей із сімейним анамнезом шизофренії ніколи не захворіють.

Чи можна лікуватися анонімно?

Зверніться до адміністратора клініки — ми пояснимо, як організована анонімність у нашому випадку і які документи потрібні для початку лікування.