Три стадії алкоголізму і момент, коли без нарколога вже не обійтись

Автор: Авраменко Віктор Олександрович, психіатр-нарколог, Головний лікар МАА

Рідні зазвичай помічають проблему раніше, ніж сам пацієнт. Але між першою тривогою і реальним дзвінком до клініки часто проходять місяці або роки, бо незрозуміло, де закінчується звичка і починається залежність.

Межа між зловживанням і залежністю

Не кожна людина, яка регулярно вживає алкоголь, має клінічну залежність. Шкідливе вживання (F10.1 за МКХ-10) — стан, при якому людина п’є часто і багато, але може зупинитись без фізичного дискомфорту. Залежність (F10.2) — принципово інший стан. Організм уже перебудував свою біохімію і потребує алкоголю для підтримання базового функціонування.

Ця межа визначається не кількістю випитого за вечір. Вона визначається медичними критеріями: наявністю синдрому відміни, рівнем толерантності, здатністю контролювати частоту і кількість вживання. Детальна клінічна класифікація з описом кожного етапу — на сторінці стадії алкоголізму клініки МАА.

Перша стадія — коли звернення ще здається зайвим

На першій стадії алкоголізм виглядає так, ніби його немає. Людина тримає роботу, виглядає нормально, пояснює кожен випадок конкретною причиною: стрес, свято, зустріч із друзями. Але під цією поверхнею вже відбуваються конкретні зміни.

Толерантність зростає. Щоб досягти того самого ефекту, потрібно дедалі більше. Захисний блювотний рефлекс слабшає або зникає, що дозволяє вживати значно більші дози без видимої реакції організму. Під час сильного сп’яніння з’являються провали пам’яті — людина не пам’ятає окремих епізодів вечора.

Фізичної залежності на першій стадії ще немає, а психологічна вже сформована. Бажання випити у відповідь на стрес, тривогу, нудьгу або навіть радість стає дедалі більш автоматичним. Людина ще контролює факт вживання, але обсяг уже часто виходить за межі наміру.

Чому саме зараз варто звертатись

Більшість людей не звертається на першій стадії саме тому, що сам пацієнт ще переконаний у контролі над ситуацією. Мозок залежної людини адаптується і починає сприймати поточний стан як норму. Це клінічний механізм, а не вольова позиція.

Перша стадія — найкращий момент для лікування. Не через медичну рекомендацію, а через фізіологію. Чим довше тривають біохімічні зміни в системі винагороди мозку, тим глибше вони закріплюються. Психотерапія, мотиваційна робота і фармакологічна підтримка на цьому етапі потребують меншого об’єму медичного втручання і дають ширше поле для роботи з психологічними механізмами залежності.

Рідні в цій ситуації бачать точніше.

Друга стадія — коли самостійна відмова вже не спрацьовує

На другій стадії картина змінюється принципово. Ключова відмінність — поява абстинентного синдрому. Вранці після вживання людина відчуває не просто погане самопочуття, а конкретні фізичні симптоми. Тремор рук, підвищений тиск, серцебиття, виражена тривога, іноді нудота. Ці симптоми частково знімаються наступною дозою алкоголю — і саме так формується запій.

Запій — не безперервне пияцтво через слабкість характеру. Це фізіологічний механізм. Організм вимагає алкоголь для зниження симптомів відміни, що починаються вже через кілька годин після останньої дози. Людина п’є, щоб функціонувати, а не щоб отримати задоволення.

Соціальні зміни стають помітними: пропуски або погіршення якості роботи, конфлікти в родині, спроби приховати обсяг вживання, дратівливість і агресія у тверезому стані.

Що відбувається при спробі зупинитись самостійно

На другій стадії різка самостійна відмова від алкоголю медично небезпечна. Алкоголь пригнічує збудливість нервової системи через ГАМКергічний механізм (ГАМК — гамма-аміномасляна кислота). При тривалому вживанні нервова система адаптується до цього пригнічення. Коли алкоголь різко прибирається, виникає стан гіперзбудження — аж до судом або алкогольного психозу.

Виведення із запою на цій стадії потребує медичного контролю, навіть якщо сама людина хоче зупинитись.

Третя стадія — чому зволікати більше не можна

На третій стадії толерантність парадоксально знижується. Людина сп’яніє від значно менших доз, ніж раніше — це ознака виснаження ферментних систем печінки і змін у центральній нервовій системі. Запої стають практично безперервними, перерви між ними — дедалі коротшими.

Когнітивні порушення виходять на перший план. Погіршуються пам’ять, концентрація, здатність приймати рішення. З’являються виражені особистісні зміни — емоційна нестабільність, апатія, зниження критики до власного стану. Паралельно прогресує ураження печінки, серцево-судинної системи, периферичних нервів.

Чи є сенс лікуватись

Третя стадія важка. Але відмова від лікування не зупиняє хворобу. Без втручання перебіг захворювання триває. На цьому етапі лікування передбачає насамперед медичну стабілізацію і лікування соматичних ускладнень, а потім реабілітаційну роботу. Результати залежать від стану конкретного пацієнта, і оцінити їх може тільки лікар після огляду.

Коротка навігація за стадіями

Ознаки, при яких варто телефонувати наркологу

Незалежно від того, яку стадію людина визнає або заперечує, є ознаки, при яких дзвінок потрібен:

• Вживання алкоголю вранці для зняття тремору, тривоги або поганого самопочуття
• Запій, що триває більше двох діб
• Спроба зупинитись і повернення до вживання через кілька днів без видимої причини
• Провали пам’яті під час або після вживання
• Прихований обсяг вживання — людина ховає пляшки або мінімізує цифри в розмові
• Агресія або виражена тривога у тверезому стані
• Будь-які ознаки, що турбують рідних, навіть якщо сам пацієнт вважає їх нормою

Останній пункт особливо важливий. Якщо рідні бачать проблему, а людина її не визнає — це не аргумент чекати. Це, навпаки, типова картина для другої стадії.

Що відбувається після першого дзвінка

Перший дзвінок до клініки — це не рішення про госпіталізацію. Це розмова з лікарем, під час якої описується ситуація і з’ясовується: наскільки стан серйозний, який рівень допомоги доцільний, що можна зробити зараз. Нічого більше.

Якщо людина погоджується на оцінку, лікар пропонує варіанти відповідно до стану: амбулаторно, вдома або в стаціонарі. Усі рішення — добровільні. Примусового лікування без рішення суду в Україні не існує.

Стадія не визначає, чи варто телефонувати. Визначають конкретні ознаки — фізичні, поведінкові, соціальні. На першій стадії звернення дає найбільше можливостей і найменше ускладнень. На другій і третій медична допомога — єдиний безпечний шлях.

Стаття має виключно інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Методи лікування, їхня доцільність і тривалість визначаються індивідуально під час прийому. Якщо ви або ваші близькі потребують допомоги — зверніться до фахівців клініки МАА.

Поширені запитання

Чоловік каже, що не залежний, бо може не пити кілька днів. Це правда?

Здатність не пити кілька днів не виключає залежності. На другій стадії людина може утримуватись короткий час, але повертається до вживання — часто без очевидної зовнішньої причини. Якщо під час цієї паузи є тривога, тремор або безсоння — це вже ознаки синдрому відміни, тобто фізичної залежності.

Чи можна змусити людину лікуватись, якщо вона відмовляється?

Примусове лікування в Україні можливе лише за рішенням суду і лише в окремих випадках. Стандартна практика — мотиваційна робота, іноді за участю психолога і рідних. Клініка МАА консультує родичів щодо мотивації до лікування навіть без участі самого пацієнта.

Що, якщо людина вже лікувалась і зірвалась?

Зрив — це клінічний епізод, а не свідчення того, що лікування безрезультатне. За даними NIDA (Національного інституту зловживання наркотиками США), частота рецидивів при залежностях порівнянна з рецидивами при цукровому діабеті або артеріальній гіпертензії. Після зриву потрібна корекція терапії, а не відмова від неї.

На якій стадії лікуватись вже пізно?

Не пізно на жодній. Характер, обсяг і результати лікування відрізняються залежно від стадії, але сама можливість медичної допомоги зберігається. Оцінити реальний стан і доцільні варіанти може лише лікар після огляду.

Джерело: https://maa.ua/services/etapy-likuvannya-alkogolizmu/